Прес-релізи

29 червня 2011 р.: Група європейських астрономів використала Дуже Великий Телескоп (VLT) ESO та безліч інших телескопів для виявлення нових та дослідження вже відомих найвіддаленіших квазарів. Цей яскравий маяк, котрий підживлюється від чорної діри із масою в два мільярди разів більшою, ніж у Сонця, є найяскравішим виявленим об’єктом раннього Всесвіту. Результати досліджень з'являться в журналі Nature за 30 червня 2011 року.

23 червня 2011 р.: Використавши інструмент VISIR Дуже Великого Телескопа (VLT) ESO, астрономи отримали найдетальніше на даний час зображення складної яскравої туманності навколо зірки-надгіганта Бетельгейзе. Дана структура, яка нагадує полум’я, що виходить із зірки, утворилася із речовини, котру зірка вивергає із себе в простір.

22 червня 2011 р.: Група вчених дослідила галактичне скупчення Abell 2744, назване Скринькою Пандори. Вчені розібралися у складній бурхливій ​​історії скупчення за допомогою телескопів у космосі та на землі, в тому числі Дуже Великого Телескопа (VLT) ESO та Космічного Телескопа Хаббл. Таке враження, що Abell 2744 є результатом одночасного зіткнення принаймні чотирьох скупчень галактик. Це складне зіткнення створило дивні ефекти, котрі ніколи раніше не бачили разом.

08 червня 2011 р.: Оглядовий Телескоп VLT (VST) - останнє поповнення в обсерваторії ESO Паранал, зробив своїм першим релізом вражаючі види південного неба. VST є сучасним 2.6 м телескопом з величезною 268 мегапіксельною камерою OmegaCAM в своєму осерді, котра призначена для швидкого та дуже якісного відображення неба. Це телескоп оптичного діапазону, який чудово доповнює оглядовий інфрачервоний телескоп VISTA ESO. Нові зображення туманності Омега і кульового скупчення Омега Центавра продемонстрували силу VST.

01 червня 2011 р.: Для отримання зображення NGC 6744, астрономи ESO використали Камеру Широкого Поля (WFI) 2.2 м телескопа MPG/ESO. Ця виразна спіральна галактика знаходиться на відстані 30 мільйонів світлових років від Землі у південному сузір'ї Павича. Дане зображення може бути майже листівкою нашого Чумацького Шляху, зробленою та відправленою позагалактичним другом, так як ця галактика нагадує нашу власну.

25 травня 2011 р.: Надзвичайно яскрава окрема зірка була знайдена в сусідній галактиці. Вона в три мільйони разів яскравіша від Сонця. Всі попередні подібні "надзірки" були знайдені в зоряних скупченнях, але цей яскравий маяк велично сяє на самоті. Походження цієї зірки таємниче: вона утворилася одиначкою, чи була викинута зі скупчення? Будь-який з цих варіантів дасть астрономам розуміння зореутворення.

19 травня 2011 р.: Дуже Великий Телескоп ESO (VLT) об'єднався з космічним апаратом НАСА "Кассіні" для більш докладного, ніж це було можливим коли-небудь раніше, вивчення рідкісної бурі в атмосфері планети Сатурн. Нове дослідження, проведене міжнародною групою, з'явиться на цьому тижні в журналі Science.

04 травня 2011 р.: Галактика "М’ясний Гак", чи NGC 2442, має виражену однобоку форму. Один спіральний рукав щільно складений на себе і вміщує залишок наднової в той час, як інший, засіяний зонами зореутворення зореутворення, простирається далеко від ядра. 2,2 м телескоп MPG/ESO і Космічний Телескоп Хаббл NASA/ESA отримали дві різні картини цієї асиметричної спіральної галактики.

20 квітня 2011 р.: Галактикам в цьому космічному паруванні, захопленому Камерою Широкого Поля (WFI) 2,2 м телескопа MPG/ESO обсерваторії Ла Сілла в Чілі, притаманні деякі цікаві особливості, котрі демонструють, що члени дуету знаходяться досить близько, щоб відчувати на собі спотворюючий гравітаційний вплив. Перетягування гравітаційного каната призводить до викривлення спіральної форми галактики NGC 3169 і фрагментованих пилових смуг її сусідки NGC 3166. Тим часом, третя менша галактика NGC 3165, яка в правому нижньому кутку, перша на черзі для гравітаційного викривлення та затягування її великими сусідами.

13 квітня 2011 р.: Дане зображення туманності NGC 3582, яке було одержане Камерою Широкого Поля (WFI) 2.2 м телескопа MPG/ESO обсерваторії Ла Сілла ESO в Чилі, показує гігантські петлі газу, котрі мають разючу подібність до сонячних протуберанців. Вважається, що вони були викинуті згасаючими зірками. Але й нові зірки також утворилися в цих зоряних яслах. Ці активні молоді зірки випускають інтенсивне ультрафіолетове випромінювання, котре робить світним газ туманності, створюючи вогненний прояв, показаний тут.

07 квітня 2011 р.: 6 квітня 2011, обсерваторія ESO Паранал була удостоєна візиту Президента Чеської Республіки Вацлава Клауса та його дружини Лівії Клаусової, яка також скористалася можливістю, щоб помилуватися горою Армазонес - майбутнім місцем розташування планованого E-ELT.

30 березня 2011 р.: Яскраво-червона хмара в цьому новому зображенні від Дуже Великого Телескопа ESO є областю сяючого водню, котрий оточує зоряне скупчення NGC 371. Ці зоряні ясла знаходяться у сусідній галактиці, яка називається Мала Магелланова Хмара.

23 березня 2011 р.: Спостереження з Дуже Великим Телескопом Європейської Південної Обсерваторії, поряд з двома іншими телескопами, показали, що з'явився новий кандидат на найхолоднішу із відомих зірок: коричневий карлик в подвійній системі, з приблизно тією ж температурою, що чашка щойно приготованого чаю. Це гаряче з людської точки зору, але надзвичайно холодно для поверхні зірки. Даний об'єкт є достатньо холодним для того, щоб розпочати перехід через розмиту межу, яка відділяє малі холодні зірки від великих гарячих планет.

16 березня 2011 р.: Нове зображення від Дуже Великого Телескопа ESO дає крупним планом картину сильного впливу новонароджених зірок на газ та пил, з яких вони утворилися. Хоча самих зірок не видно, матерія, котру вони викидають, зіштовхується з навколишніми газовими і пиловими хмарами, що створює сюрреалістичний пейзаж із палаючих дуг, крапель та смуг.

09 березня 2011 р.: Астрономи використали армаду телескопів на Землі та в космосі, в тому числі Дуже Великий Телескоп обсерваторії ESO Паранал в Чилі, щоб виявити та виміряти відстань до найбільш віддалених зрілих скупчень галактик із числа вже знайдених. Хоча це скупчення явлене від часу, коли Всесвіту було менше однієї чверті від його сучасного віку, воно виглядає дивно схожим на скупчення галактик в поточному Всесвіті.

02 березня 2011 р.: Це зображення NGC 247, яке було одержане Камерою Широкого Поля (WFI) 2.2 м телескопа MPG/ESO обсерваторії Ла Сілла ESO в Чилі, показує дрібні деталі цієї досить нахиленої спіральної галактики та її багатий фон. Астрономи вважають, що цей дуже великий нахил галактики, якщо дивитися з Землі, пояснює, чому відстань до цієї відомої галактики раніше була переоцінена.

24 лютого 2011 р.: Використавши Дуже Великий Телескоп ESO, міжнародній групі астрономів вдалося вивчити короткоживучий диск матерії навколо молодої зірки, яка знаходиться на ранніх етапах утворення планетної системи. У перший раз може бути виявлено менший супутник, котрий є ймовірною причиною великого розриву, знайденого в диску. Майбутні спостереження визначать, чи буде цей супутник планетою, або ж коричневим карликом.

16 лютого 2011 р.: Туманність Месьє 78 відіграє головну роль у цій картині, одержаній при допомозі Камери Широкого Поля (WFI) 2.2 м телескопа MPG/ESO обсерваторії Ла Сілла в Чилі, в той час, коли зірки висвітлюють тло. Яскраве світло зірок, відбите від частинок пилу туманності, освітлює її розсіяним блакитним світлом. Ігор Чекалін став абсолютним переможцем конкурсу з астрофотографії Приховані Скарби ESO 2010 із його зображенням цього приголомшливого об'єкта.

02 лютого 2011 р.: Зображення цієї яскравої галактики NGC 3621, одержане при допомозі Камери Широкого Поля (WFI) 2,2 м телескопа обсерваторії ESO Ла Сілла в Чилі, являє чудовий приклад класичної спіральної галактики. Але вона насправді досить незвичайна: не має центральної опуклості і тому може бути описана, як чисто дискова галактика.

19 січня 2011 р.: Це серпанкове зображення туманності Оріона було одержане із використанням Камери Широкого Поля (WFI) 2,2 м телескопа MPG/ESO обсерваторії Ла Сілла в Чилі. Ця туманність набагато більше, ніж просто гарний образ. Вона крупним планом пропонує астрономам масивні області зореутворення, що допомагає нашому розумінню зоряного утворення та еволюції. Дані, що використовуються для цього зображення, були відібрані Ігором Чекаліним (Росія), який брав участь в конкурсі астрофотографії Приховані Скарби ESO 2010. Композиція туманності Оріона від Ігора отримала сьоме місце в конкурсному рейтингу, хоча інші композиції від Ігора однозначно дали абсолютну перемогу.