Прес-релізи

30 липня 2014 р.: Астрономи, використавши Великий Міліметрово-субміліметровий Масив Атакама (ALMA), виявили дивовижні протопланетні газо-пилові диски навколо двох молодих зірок у подвійній системі HK Тельця. Їх незвичайність у тому, що ті диски мають великий взамний нахил. Ці нові спостереження із ALMA забезпечили наразі найкраще зображення протопланетних дисків у подвійної зорі. Новий результат також допомагає пояснити, чому так багато екзопланет, на відміну від планет у Сонячній системі, мають на диво видовжені, або похилі орбіти. Результати досліджень будуть опубліковані в журналі Nature за 31 липня 2014.

23 липня 2014 р.: На цьому чудовому новому зображенні від обсерваторії ESO Ла Сілла в Чилі, молоді зорі наче туляться до купи на тлі хмар сяючого газу та смуг пилу. Розсіяне угруповання, відоме як NGC 3293, близько десяти мільйонів років тому було космічною хмарою із газу та пилу. Та коли у ній почали формуватись зорі, вона стала яскравим скупченням, яке ми бачимо тут. Подібні небесні об’єкти - то як космічні лабораторії, котрі дозволяють астрономам дізнатися більше про хід зоряної еволюції.

09 липня 2014 р.: Група астрономів змогла відстежити в режимі реального часу процес утворення зоряного пилу після вибуху наднової. Вчені вперше побачили, що ці "фабрики космічного пилу" продукують його зерна у двоетапному процесі, починаючи незабаром після вибуху і продовжуючи через багато років після цього. Вчені використали Дуже Великий Телескоп (VLT) ESO, котрий у північній частині Чилі, щоб проаналізувати світло від наднової SN2010jl під час його повільного затухання. Нові результати опубліковані в онлайн журналі Nature за 9 липня 2014.

02 липня 2014 р.: Маловідома космічна газо-пилова хмара із назвою Gum 15 є яслами та домівкою для гарячих молодих зірок. Водночас красиві та смертельно небезпечні, ці зорі спершу формують зовнішній вигляд рідної туманності, а потім, по мірі їх просування у доросле життя, у кінцевому рахунку знищують.

19 червня 2014 р.: Сьогодні відбулась церемонія "зняття дерну", котра ознаменувала важливий крок на шляху до будівництва Європейського Надзвичайно Великого Телескопа (E-ELT) ESO. Частину 3 км вершини гори Армазонес було підірвано для подальшого її вирівнювання в рамках підготовки до будівництва найбільшого у світі оптичного та інфрачервоного телескопа.

11 червня 2014 р.: Спостереження із Великим Міліметрово-субміліметровим Масивом Атакама (ALMA) вперше дали можливість картографувати молекулярний газ та пил в галактиках, котрі місця появи гамма-спалахів (GRB) - найпотужніших вибухів Всесвіту. Повною несподіванкою, менше газу спостерігалося, ніж очікувалося, і, відповідно, набагато більше пилу, що робить деякі гамма-сплески з'являються як "темних гамма-сплесків". Дана робота, котра з'явиться в журналі Nature за 12 червня 2014, є першим науковим результатом ALMA у вивченні гамма-спалахів. Це показує можливості ALMA, котрі допомагають нам краще зрозуміти такі об'єкти.

04 червня 2014 р.: Перше світло побачив прилад SPHERE (Spectro-Polarimetric High-contrast Exoplanet REsearch), котрий було встановлено на Дуже Великому Телескопі (VLT) ESO в обсерваторії Паранал в Чилі. Цей новий потужний інструмент для пошуку та вивчення екзопланет використовує поєднання кількох передових технологій. Він пропонує значно кращу продуктивність, ніж подібні існуючі прилади, і вже надав вражаючі види пилових дисків навколо прилеглих зірок, а також інших космічних об’єктів, протягом перших днів спостережень. SPHERE був розроблений та побудований консорціумом багатьох європейських інститутів на чолі з Інститутом Планетології та Астрофізики (Гренобль, Франція), працюючи у партнерстві з ESO. Очікується, що прилад зробить революцію у докладному вивченні екзопланет та навколозоряних дисків.

21 травня 2014 р.: Дане кольорове зображення від 2.2 м телескопа MPG/ESO, котрий знаходиться в обсерваторії ESO Ла Сілла в Чилі, показує зоряне скупчення NGC 3590. Його зорі яскраво світяться на тлі чудового космічного краєвиду із темних пилових "плям" та купи багатих відтінками хмар сяючого газу. Це невелике зоряне угруповання дає астрономам підказки про те, як ті зорі утворюються та розвиваються, а також дає поради про структуру спіральних рукавів нашої галактики.

14 травня 2014 р.: Магнітари - то химерні надзвичайно щільні залишки вибухів наднових. Вони є найсильніші магнітами, відомими у Всесвіті - у мільйони разів потужніші, ніж найсильніші магніти на Землі. Група європейських астрономів, котра використовує Дуже Великий Телескоп (VLT) ESO, наразі вважає, що вона вперше в історії знайшла зорю, котра партнерка магнітара. Відкриття допоможе з'ясувати, як виникають магнітари, що є таємницею протягом 35 років, і чому саме ця зоря не колапсувала в чорну діру, на що астрономи очікували.

30 квітня 2014 р.: Спостереження на Дуже Великому Телескопі (VLT) ESO вперше дозволили визначити швидкість осьового обертання екзопланети. Було встановлено, що доба на беті Живописця b триває всього вісім годин. Це набагато швидше, ніж для будь-якої планети у Сонячній системі, оскільки швидкість обертання точки на її екваторі становить майже 100 000 кілометрів на годину. Новий результат поширює на екзопланети відношення між їх масою та обертанням, котре чинне у Сонячній системі. Подібні методи досліджень дозволять астрономам у майбутньому складати докладні мапи екзопланет із Європейським Надзвичайно Великим Телескопом (E-ELT).

16 квітня 2014 р.: Нове зображення від обсерваторії ESO Ла Сілла в Чилі показує космічну хмару водню за назвою Gum 41. У середині цієї маловідомої туманності, яскраві гарячі молоді зорі випускають потужне випромінювання, котре змушує навколишній водень світитися із характерним червоним відтінком.

09 квітня 2014 р.: Астрономи, використавши Дуже Великий Телескоп ESO в Чилі, отримали це привабливе зображення планетарної туманності PN A66 33, котра більш відома як Abell 33. Утворена в результаті скидання старіючою зорею її зовнішніх шарів, ця красива блакитна космічна бульбашка випадково знаходиться вздовж променя зору на зорю переднього плану, через що має дивну схожість із діамантовою обручкою. Ця космічна коштовність надзвичайно симетрична на вигляд, бо має майже круглу форму.

02 квітня 2014 р.: Дане нове зображення від 2.2 м телескопа MPG/ESO в обсерваторії ESO Ла Сілла показує дві відмінних галактики: NGC 1316 та її меншу сусідку NGC 1317. Вони досить близько одна до одної у просторі, проте мають дуже різні історії. Невелика спіраль NGC 1317 провела звичайне галактичне життя, а NGC 1316 поглинула кілька інших галактик на протязі своєї бурхливої історії і показує "бойові шрами".

26 березня 2014 р.: Спостереження на багатьох обсерваторіях в Південній Америці, серед яких також обсерваторія ESO Ла Сілла, принесли несподіване відкриття, що віддалений астероїд Харікло оточений двома вузькими щільними кільцями. Наразі це найменший відомий космічний об'єкт, котрий має кільця і лише п'яте тіло в Сонячній системі після планет-гігантів Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун, котрі теж "окільцьовані". Походження цих кілець залишається загадкою, але вони можуть бути результатом зіткнення, після якого утворився диск із уламків. Нові результати опубліковані онлайн в журналі Nature за 26 березня 2014.

12 березня 2014 р.: Дуже Великий Телескоп-Інтерферометр (VLTI) ESO виявив найбільшу жовту зорю - одну з десяти найбільших зірок, наразі відкритих. Діаметр гіпергіганта більш, ніж у 1300 разів перевершує сонячний. Надзоря є подвійною системою, другий компонент якої розташований настільки близько, що фактично стикається з головною зорею. Спостереження, що охоплюють понад шістдесят років, деякі з яких виконані астрономами астрономії, також свідчать, що цей рідкісний та незвичайний об'єкт дуже швидко змінюється і що ми застали його на дуже короткочасному його еволюції.

06 березня 2014 р.: Астрономи, використавши Великий Міліметрово-субміліметровий Масив Атакама (ALMA) - телескоп у північній частині Чилі, сьогодні оголосили про відкриття несподіваного масиву чадного газу у пиловому диску навколо зорі бета Живописця. Це дивовижа, тому що такий газ повинен бути швидко зруйнованим від впливу зоряного світла. Щось таке, що ймовірно схоже на часті зіткнення між невеликими крижаними об'єктами, які подібні на комети, повинно бути причиною появи хмари газу, котру необхідно постійно поповнювати. Результати нових досліджень опубліковані сьогодні в журналі Science.

05 березня 2014 р.: Новий новаторський прилад, званий MUSE (Multi Unit Spectroscopic Explorer) було успішно встановлено на Дуже Великий Телескоп (VLT) ESO в обсерваторії Паранал на півночі Чилі. У перший період дуже успішних пробних спостережень, MUSE спостерігав далекі галактики, яскраві зорі та інші небесні об’єкти.

19 лютого 2014 р.: Нове зображення від обсерваторії ESO Ла Сілла в Чилі показує яскраве зоряне скупчення Messier 7. Його легко побачити неозброєним оком поруч із хвостом сузір'я Скорпіона. Воно є одним із найвідоміших розсіяних зоряних скупчень на небі, а також предметом багатьох важливих астрономічних досліджень.

05 лютого 2014 р.: Вчені використали Телескоп Нової Технології (NTT), щоб надати перший доказ того, що астероїди можуть мати різноманітну внутрішню структуру. Провівши вишукано точні вимірювання, астрономи виявили, що різні частини астероїда Itokawa мають різну густину. Розкриття таємниць утворення астероїда дозволить з'ясувати не тільки те, що лежить під поверхнями астероїдів, але також може пролити світло на те, що відбувається під час зіткнень тіл у Сонячній системі, та надати відомості про те, як формуються планети.

29 січня 2014 р.: Астрономи використали Дуже Великий Телескоп (VLT) ESO для створення найпершої в історії мапи погоди на поверхні найближчого до Землі коричневого карлика. Міжнародна науково-дослідна група створила мапу темних та світлих зон на поверхні WISE J104915.57-531906.1B, котрий також відомий як Luhman 16В і є одним із двох нещодавно відкритих коричневих карликів, що утворюють пару на відстані лише шість світлових років від Сонця. Результати нових досліджень опубліковані в номері журналу Nature за 30 січня 2014.