Зображення Тижня

24 червня 2013 р.: Те, що може бути схожим на футуристичне місто високо над хмарами із науково-фантастичного оповідання, є найпершою обсерваторією ESO Ла Сілла. Світлина була отримана астрономом Аланом Фітцсіммонсом, котрий стояв біля 3.6 м телескопа ESO відразу після заходу. Місяць, що тоді знаходився у безпосередній близькості від рамок цієї картини, наче купає обсерваторію у моторошному світлі, котре відбивається від низьких хмар. Дуже слабкий стовп золотавого сяйва трохи вище хмар, освітлений останніми променями зайшлого Сонця - то зодіакальне світло. Воно обумовлене тим, що сонячні промені розсіюються частками космічного міжпланетного пилу. Зодіакальне світло можна побачити тільки відразу після заходу Сонця або перед його сходом, в певну пору року на місцях із дуже хорошими умовами для спостережень. На світлині також можна побачити кілька телескопів. Наприклад, велика гранчаста споруда в кінці дороги - це Телескоп Нової Технології (NTT). Вірний своєму імені, побудований у 1989 році телескоп вміщує ряд технологічних новинок: він є першим у світі телескопом із ...

17 червня 2013 р.: In this electrifying image, taken on Friday 7 June 2013, a furious thunderstorm is discharging its mighty rage over Cerro Paranal. The colossal enclosures of the four VLT Unit Telescopes, each one the size of an eight-storey building, are dwarfed under the hammering of the powerful storm. In the left of the image, a solitary star has emerged to witness the show — a single point of light against an obscured sky. This star is Procyon, a bright binary star in the constellation of Canis Minor (The Lesser Dog). Clouds over ESO’s Paranal Observatory are a rare sight. On average, the site experiences an astonishing 330 clear days every year. Lightning is even rarer, as the observatory is located in one of the driest places in the world: the Atacama Desert in Northern Chile, 2600 metres above sea level. If there are any clouds, most of the time the observatory ...

10 червня 2013 р.: Незвичайний новий відеоряд показує різке зростання яскравості та більш повільне згасання вибуху наднової в галактиці NGC 1365. Наднова SN 2012fr була відкрита французьким астрономом Аленом Клотцем 27 жовтня 2012. Зображення, використані для цього унікального відео, були отримані на малому телескопі-роботі TAROT в обсерваторії ESO Ла Сілла в Чилі. Наднові є результати вибухів та катастрофічних смертей деяких типів зірок. Вони настільки яскраві, що здатні затьмарити всю материнську галактику протягом багатьох тижнів, перш ніж поступово зникнуть із виду. Наднова 2012fr [1] була відкрита Аленом Клотцем у другій половині дня 27 жовтня 2012 року. Він був зайнятий вимірювання яскравості слабкої змінної зорі на зображенні від TAROT (Télescope à Action Rapide pour les Objets Transitoires) - роботизованого телескопа в обсерваторії ESO Ла Сілла, коли помітив новий об'єкт, котрого не було на зображенні, отриманому на три днями раніше. Після перевірки за допомогою телескопів та астрономів по всьому світу, яскравий об'єкт було підтверджено, як наднову типу ...

03 червня 2013 р.: Це справжнє свято для фотографів та астрономів: на нашому небі можна побачити явище, відоме як сизигія - це коли три небесні тіла (або більше) видно поряд. Якщо вони мають схожі екліптичні довготи, то таке явище має назву потрійного сполучення. І хоча це лише проекція планет на небесну сферу, але від того бачене не стає менш цікавим. У даному випадку, перед нашим поглядом постають три планети, а єдине, що нам потрібно для того, щоб насолодитися небесною виставою - це чисте небо на заході. На щастя, все це було у фотоамбасадора ESO Юрія Белецького, який мав можливість бачити цю чудову картину в обсерваторії ESO Ла Сілла на півночі Чилі в неділю 26 травня. Над круглими куполами телескопів видно три небесних тіла нашої Сонячної системи: Юпітер (угорі), Венеру (внизу зліва) та Меркурій (внизу праворуч), котрі зійшлись у космічному танці після заходу. Подібне небесне явище буває тільки раз на кілька років. Останнє відбулося у ...

27 травня 2013 р.: На перший погляд, дане гіпнотизуюче зображення схоже на брижі, викликані каменем, кинутим в озеро. Проте, воно є результатом видимого руху зірок південного неба та деяка фотографічна магія. Світлина одержана на горі Армазонес - гірській вершині 3046 метрів над рівнем моря, котра знаходиться у центральній частині пустелі Атакама в чилійських Андах. Довгі яскраві смуги є слідами від зірок, кожна з яких торує свій шлях на темному нічному небі. Залишивши затвор камери відкритим протягом тривалого періоду часу, вона реєструє рух зірок, непомітний для неозброєного ока. Для цього достатньо навіть 15 хвилин витримки. У даному випадку, для одержання остаточного зображення, фотограф поєднав багато коротких витримок. Дуже ширококутний об'єктив, що використовувався для даної серії, дозволив захопити небесний полюс, що праворуч, та небесний екватор, котрий біля невисокої вежі. Дивовижно велика кількість зоряних стежок на даному зображенні також показує неймовірну якість нічного неба над Армазонес: надзвичайно чиста атмосфера та відсутність світлового забруднення неба вуличними нічними ліхтарями, ...

20 травня 2013 р.: Навіть найдосвідченішому астроному важко протистояти бажанню знайти час у щільному графіку спостережень, щоб зупинитись та подивитися вгору на чудове багате південне небо. Дане зображення є автопортретом астронома Алана Фітцсіммонса, котрий зробив цю світлину між сеансами спостережень в обсерваторії ESO Ла Сілла Виразне фото показує контраст між звичайною темною постаттю на Землі та сяючим яскравими зорями нічним небом. Ми бачимо небо, наповнене безліччю зірок та космічним пилом, котрі утворюють центр Чумацького Шляху - нашої рідної галактики. Обсерваторії ESO розташовані у пустелі Атакама на півночі Чилі, у місцях з дуже малою кількістю жителів, де дуже темні ночі із надзвичайно ясною атмосферою, що сприяє проведенню високоякісних спостережень. Ла Сілла - то перша обсерваторія ESO. Відкрита у 1969 році, вона є домівкою для ряду телескопів із дзеркалами у поперечниках до 3.6 м. Маючи більш ніж 300 ясних ночей щороку, Ла Сілла знаходиться в ідеальному положенні, щоб на ній були розташовані передові спостережні інструменти. Крім ...

13 травня 2013 р.: На околиці пустелі Атакама, далеко від вночі освітлених міст півночі Чилі, після заходу Сонця небо стає вугільно-чорним. Воно дозволяє проводити найкращі астрономічні спостереження в обсерваторії ESO Ла Сілла, котра на висоті 2400 метрів: саме там можна побачити надзвичайно якісні образи космічних об’єктів. Однак навіть на таких віддалених високих сухих місцях іноді буває зимова негода, коли снігова "ковдра" може покрити гірську вершину та башти телескопів. Світлина показує зиму на Ла Сілла під "зоряним пилом" нашого Чумацького Шляху, котрий похилою смугою перетинає всю площу кадру. Починаючи із лівого краю зображення, ми мандруємо поглядом до правої сторони: ось 3.6 м телескоп ESO, потім 3.58 NTT (Телескоп Нової Технології), далі 1 м "Шмідт" та 2.2 м телескоп MPG/ESO із засніженим куполом. Невеликий купол виведеного з експлуатації допоміжного телескопа системи Куде, можна побачити поряд із 3.6 м телескопом ESO, а між ним та NTT стоять водяні резервуари обсерваторії. Вид засніженої обсерваторії Ла Сілла спочатку може ...

06 травня 2013 р.: На світлині "Lore" - один із двох перевізників ALMA, що переміщує одну із антен ALMA 7 м у поперечнику. "Лорі" та його близнюк "Otto" є двома яскраво-жовтими 28-колісними транспортними засобами, зумисно виготовленими для переміщення антен ALMA по плато Чахнантор, яке на висоті 5000 метрів. Таким чином, вони можуть переналаштувати антенну решітку, щоб можна було проводити максимально ефективні спостереження обраного об’єкту. Вони також перевозять антенами між Чахнантор та Центром Технічного Обслуговування, котрий розташований на меншій висоті. ALMA має головний масив із п'ятдесяти 12 м параболічних антен та додатковий масив із дванадцяти 7 м антен і чотирьох 12 м, відомий як Компактний Масив Атакама (АСА). "Lore" везе одну із менших 7 м антен АСА. 12 м антени головного масиву не можуть бути розміщені на відстанях менше 15 метрів одна від одної, оскільки тоді б вони ударялись між собою. Дана мінімальна відстань між антенами обмежує максимальний масштаб подробиць, які вони можуть виявити в ...

29 квітня 2013 р.: Прекрасна світлина, зроблена у грудні 2012, показує параблічні антени Великого Міліметрово-субміліметрового Масиву Атакама (ALMA) [1] - наразі найбільшого у світі астрономічного проекту, що розташований на плато Чахнантор у чилійських Андах. Великі антенти мають у поперечнику по 12 м, а менші дванадцять із поперечниками по 7 м, що згруповані у центральній частині зображення, утворюють Компактний Масив ALMA (ACA). Після остаточного завершення, загальна кількість антен становитиме 66. ESO розпочала партнерство із проектом ORA "Wings for Science", що є некомерційною організацією, котра пропонує повітряну підтримку громадських наукових організацій по всьому світі протягом цілого року. Два учасники команди проекту "Wings for Science" Клементін Бакрі і Адрієн Норм’є, котрі пілотують спеціальний екологічний надлегкий літак [2], із повітряного простору допомагають вченим, починаючи від відбору проб повітря - і до питань археології, спостережень біорізноманіття та 3D-моделювання місцевості. Короткі фільми та чудові зображення, які виробляються під час польотів, використовують із освітньою метою та для просування місцевих досліджень. Дана ...

22 квітня 2013 р.: День, котрий люди звично вважають чудовим сонячним, насправді є надзвичайно похмурим для обсерваторії ESO Паранал в пустелі Атакама. Оскільки це одне з найбільш сухих місць на планеті, то хмари в його небі - це надзвичайно рідкісне явище. Багато астрономів та інженерів, котрі тут перебувають, вважають місцеве безхмарне небо одним із найбільш вражаючих явищ буття в пустелі Атакама. Це чудове кругове панорамне фото, зроблене підрядником ESO Дірком Есслем із 15 окремих експозицій, показує один із рідкісних хмарних днів на Параналі. Кілька тонких перистих хмар можна побачити над куполами Дуже Великого Телескопа (VLT) ESO. Вони формуються на великих висотах і складаються з крихітних кристалів льоду. Обсерваторія Паранал отримує менше 10 міліметрів опадів на рік, що і є однією з причин, чому ця 2600 м гора була обрана в якості майданчика для Дуже Великого Телескопа (VLT) ESO. Панорама вміщує чотири великі телескопи VLT, а також чотири малі допоміжні телескопи у їх округлих корпусах ...

15 квітня 2013 р.: Гарне зображення Великого міліметрово-субміліметрового масиву Атакама (ALMA) від фотоамбасадора ESO Крістофа Маліна показує антени телескопа під чудовим нічним зоряним небом. Це кадр, взятий із ретельно створюваної відеосерії про ALMA, які також доступна для перегляду (див. ann12099). Розташований на плато Чахнантор на висоті 5000 метрів, ALMA є найбільш потужним у світі телескоп для вивчення Всесвіту на субміліметрових та міліметрових довжинах хвиль. Роботи із будівництва ALMA будуть завершені у 2013 році, коли 66 його високоточних антен працюватимуть разом. В небі над антенами яскраво сяють Велика та Мала Магеланові Хмари - близькі карликові неправильні галактики південної частини неба, котрі добре видно неозброєним оком. Вони обертаються навколо Чумацького Шляху - нашої галактики. Є докази того, що обидві "хмари" були сильно спотворені гравітаційною взаємодією із Чумацьким Шляхом, бо подорожують близько до нього. ALMA є міжнародним астрономічним об’єктом. Він являється партнерством Європи, Північної Америки та Східної Азії у співпраці з Республікою Чилі. Будівництво та управління ALMA ...

08 квітня 2013 р.: Дане панорамне фото, зроблене Александром Сантерном, дає нам погляд зсередини на диск Чумацького Шляху - нашої Галактики, а також на снігову холодну зимову ніч в обсерваторії ESO Ла сілла в Чилі. Із нашої точки зору, диск Чумацького Шляху постає іскристою зоряною стрічкою, простерту через все небо. На зображенні Чумацький Шлях спотворюється в дугу внаслідок ширококутної проекції. Ліворуч із-за пагорба визирає 3.6 м телескоп ESO, на котрому встановлений найвідоміший у світі мисливець на екзопланети HARPS (the High Accuracy Radial velocity Planet Searcher). Праворуч знаходиться швейцарський 1.2 м телескоп ім. Леонарда Ейлера, побудований та використовуваний Женевською обсерваторією. Є ряд причин, чому Ла Сілла таке ідеальне місце для спостереження за нічним небом в цілому, і за Чумацьким Шляхом зокрема. По-перше, вона знаходиться у південній півкулі, що дає нам краще уявлення про багату центральну частину Галактики, а по-друге - перебуває на висоті 2400 метрів над рівнем моря далеко від міського світла, що робить ночі ...

01 квітня 2013 р.: Зображення південного нічного неба над готелем "Резиденція" в обсерваторії ESO Паранал в Чилі від фотоамбасадора ESO Фаріда Хара, являє собою красивий зоряний пейзаж, котрий передає динаміку небес. Для того, щоб одержати зображення зоряних "стежин", Фарід використовував 30-хвилинну фотографічну витримку, щоб проявився рух зірок внаслідок обертання Землі. Центр зображення - це уявна точка південного полюсу небесної сфери. На лівому краї та у верхній частині зображення, ми бачимо дещо розмиті плями від Великої та Малої Магелланових Хмар - сусідніх до Чумацького Шляху галактик. Темне скляне склепіння нижче зоряного "кружляння" є частиною даху будівлі "Резиденції". Ця унікальна частково підземна споруда від 2002 року використовується вченими та інженерами, котрі працюють в обсерваторії. Протягом дня, це 35 метрове склепіння дозволяє природне освітлення всередині будівлі. В обсерваторії, розташованій на горі на висоті 2600 метрів в посушливій пустелі Атакама, відмінні астрономічні умови даються високою ціною. Протягом дня, на людей там впливає інтенсивне сонячне світло, дуже низька вологість, ...

25 березня 2013 р.: Зображення показує галактику NGC 4535 у сузір'ї Діви на красивому тлі, заповненому численними далекими слабкими галактиками. Майже кругова форма свідчить, що галактика, відносно нашого променя зору, видна майже навзнаки. В її центрі чітко виражена структура перетинки з пиловими смугами, що різко викривлені до виходу спіральних рукавів із кінців перетинки. Голубуватий колір рукавів вказує на наявність великої кількості гарячих молодих зірок. Проте старіші та холодніші зорі центральної частини забарвлюють опуклість галактики у жовтіші відтінки. Дане зображення у видимому світлі було зроблене за допомогою інструменту FORS1 на 8.2 м Дуже Великому Телескопі (VLT) Європейської Південної Обсерваторії. Галактику також можна побачити через невеликі аматорські телескопи, а відкрив її Вільям Гершель у 1785 році. При спостереженнях через малий телескоп, NGC 4535 має серпанковий примарний зовнішній вигляд, котрий у 1950 році надихнув відомого астронома-аматора Ліланда С. Коупленда назвати її "​​Втрачена Галактика". NGC 4535 є однією з найбільших галактик у Скупченні Діви - масивному утворенні із ...

18 березня 2013 р.: Телескопи для наукових досліджень "хизуються" сучасними камерами, котрі разом із великими дзеркалами необхідні для великої площі збору світла, що дозволяє астрономам ловити слабке сяйво об'єктів глибокого космосу. Але ви також можете створювати красиві зображення без великих телескопів та з використанням більш скромних камер. Астрофотографи використовувати більш традиційні камери для захоплення зображень астрономічних об'єктів, часто із більшим охопленням неба, ніж в спостереженнях, зроблених із великими телескопами. Іноді аматори астрономічної фотографії у кадр також вміщують краєвид, виробляючи красиві листівки із видами Всесвіту, як то його видно із Землі. Дане "Зображення Тижня" показує 3.58 м Телескоп Нової Технології (NTT), розташований в обсерваторії ESO Ла Сілла, на тлі південного зоряного неба. Серпанкова смуга, котра пролягає через зображення - то наша галактика Чумацький Шлях. Темні ділянки в межах Чумацького Шляху є місцями, де зоряне світло перекрите міжзоряним пилом. Окрім нього, праворуч від телескопа знаходиться Велика Магелланова Хмара, котра схожа на бліду пляму. Ця сусідня до ...

11 березня 2013 р.: На цій вражаючій світлині, зробленій фотоамбасадором ESO Габріелем Браммером, ми бачимо чудовий краєвид під час заходу Сонця за обсерваторією Паранал, прикрашений двома кометами, котрі наразі перетинають південне небо. Близько до горизонту на правій стороні зображення, видно комету C/2011 L4 (Pan-STARRS)- яскравішу із двох, котра показує яскравий пиловий хвіст, що відбиває сонячні промені. У центрі зображення, дещо вище правого схилу гори Паранал, видно зеленувату кому - серпанкову оболонку навколо ядра комети C/2012 F6 (Lemmon) та тьмяніший хвіст за нею. Зелений колір є результатом іонізації газової оболонки коми сонячним світлом. Ви навіть можете помилитись думаючи, що на світлині є іще третя комета, але цей яскравий об'єкт, що стрімко пролітає між кометами Леммонона та Pan-STARRS, є щасливим випадком спостереження "падаючої зорі" - частинки навколоземного пилу, котра згоріла в земній атмосфері в потрібний час у потрібному місці.

04 березня 2013 р.: Пустеля Атакама є одним з найбільш сухих місць світу, чому сприяє кілька чинників. Пишний гірський хребет Анд діапазону та Чилійський береговий Хребет затримують хмари із сходу та із заходу, відповідно. Також холодна морська течія Гумбольдта у Тихому океані створює прибережний інверсійний шар холодного повітря, котрий перешкоджає утворенню дощових хмар. Більше того, область високого тиску у південно-східній частині Тихого океану створює циркулюючі вітри, цим утворюючи антициклон, котрий також допомагає підтримувати сухий клімат у пустелі Атакама. Ці посушливі умови були для ESO головним фактором, щоб розташувати Дуже Великий Телескоп (VLT) на горі Паранал в пустелі Атакама. В обсерваторії Паранал, розташованій на вершині одноіменної гори, річний рівень опадів не перевищує десяти міліметрів, а вологість повітря часто нижче 10%. Це забезпечує відмінні спостережні умови для більше, ніж 300 ясних ночей на рік. Чудові умови для астрономічних спостережень в пустелі Атакама лише інколи порушуються негодою. Проте, кілька днів кожен рік, сніг наносить візит пустелі Атакама. ...

25 лютого 2013 р.: Герхард Хюдеполь, один з фотоамбасадорів ESO, 14 лютого 2013 отримав цей чудовий образ Дуже Великого Телескопа (VLT) ESO під час випробувань нового лазера для VLT. Він буде використовуватися у якості дуже важливої ​​частини приладу, котрий створює опорну штучну "зорю" (LGSF), що дозволяє астрономам отримувати набагато більш чіткі зображення, позбуватись більшості порушень, викликаних постійним турбулентним рухом атмосфери. Однак, в голову сама лізе думка, що це футуристична лазерна гармата, направлена на далекого космічного загабника! Як дивовижний вигляд Чумацького Шляху за телескопом, так іще одна подробиця робить дане зображення більш особливим. Праворуч від його центру, трохи нижче Малої Магелланової Хмари, майже прихована серед безлічі зірок на темному чилійському небі, помітна зелена плямка із малим хвостиком лівіше від неї. Це нещодавно відкрита комета Леммона, котра наразі повільно рухається по південному небі. До речі кажучи - вона яскравіша, ніж очікувалось!

18 лютого 2013 р.: Це чудове деформівне тонкостінне дзеркало був доставлене до ESO в Гархінг (Німеччина) для поточних випробувань. Його діаметр складає 1120 міліметрів, а товщина тільки 2 міліметри, що значно тонше, ніж у більшості шибок. Дзеркало є дуже тонким задля гнучкості, котра дає здатність змінювати форму відбивної поверхні під дією прикладених магнітних сил. Під час використання, поверхня дзеркала буде постійно змінюватись в крихітних межах для виправлення впливу розмиття від атмосфери Землі, щоб таким чином створювити набагато більш чіткі зображення. Нове деформівне вторинне дзеркало (DSM) прийде на зміну нинішньому в одному із чотирьох телескопів групи VLT. Його конструкція містить набір із 1170 соленоїдів, які впливають на 1170 магнітів, приклеєних до задньої поверхні тонкої оболонки. Складна електроніка спеціального призначення керує поведінкою тонкого оболонкового дзеркала. Відбивна поверхня дією соленоїдів може бути деформована до тисячі разів на секунду. Систему DSM було доставлено в ESO італійськими компаніями Microgate та ADS у грудні 2012 року, через вісім років безперервних ...

11 лютого 2013 р.: У ясну ніч в Баварії співробітники ESO прийняли участь у зйомках епізоду ESOcast про новий прилад, котрий створює лазерну штучну "зорю". На фото ви бачите прилад в дії в Громадській Обсерваторії Альгой (Оттобойрен, Німеччина). Стоячи перед обсерваторією, персонал скористався тривалою витримкою фотографії, щоб "намалювати" букви "ESO" світлом від своїх мобільних телефонів. Лівіше від вертикального лазерного променя видно Чумацький Шлях. А якщо добре придивитись до неба над обсерваторією, трохи вище над горизонтом, то можна побачити пунктирні сліди літака. Лазер має потужний промінь 20 Вт, тому на час нічних спостережень для захисту пілотів і пасажирів, зусиллями Deutsche Flugsicherung (відповідає за управління повітряним рухом у Німеччині) навколо обсерваторії було створено безпольотну зону. Лазерні опорні штучні "зірки" створюються в атмосфері Землі за допомогою лазерного променя. Останній змушує світитись атоми натрію в шарі земної атмосфери на висоті 90 кілометрів. Саме так створюється штучна "зірка" в небі, котру можна спостерігати в телескоп. Приймаючи та аналізуючи зображення ...