eso1144uk — Науковий реліз

Виберіть мову:

Лютеція: унікальний свідок часів народження Землі

11 листопада 2011 р.

Нові спостереження показують, що астероїд Лютеція є залишком одного і того ж вихідного матеріалу, з якого сформувалися Земля, Венера та Меркурій. Астрономи поєднали дані від космічного апарату "Розетта" (Європейська Космічна Агенція), Телескопа Нової Технології (NTT) ESO та телескопів NASA. Вчені виявили, що властивості астероїда тісно збігаються з рідкісним видом метеоритів, знайдених на Землі, котрі, як це вважається, формуються у внутрішній частині Сонячної системи. В деякий момент, Лютеція покинула своє місце народження та перейшла до головного поясу астероїдів між Марсом і Юпітером.

Група астрономів із французьких та північноамериканських університетів досконало вивчила незвичайний астероїд Лютецію в дуже широкому діапазоні довжин хвиль [1], щоб встановити походження її складу. Дані від камери OSIRIS на космічному апараті "Розетта" (Європейська Космічна Агенція) [2], Телескопа Нової Технології (NTT) ESO в обсерваторії Ла-Сілла (Чилі), Інфрачервоного Телескопа NASA на Гаваях та Космічного Телескопа Spitzer були об'єднані, щоб вперше створити такий найбільш повний спектр астероїда [3].

Цей спектр Лютеції був порівняний зі спектром метеоритів, знайдених на Землі, котрі були вивчені в лабораторних умовах. Тільки в одиного типу метеоритів (енстатитні хондрити) були виявлені властивості, які по всьому діапазону кольорів відповідають Лютеції.

Енстатитні хондрити, як це відомо, є матеріалами, які відносяться до ранньої Сонячної системи. Вважається, що вони утворилися поруч з молодим Сонцем і були основним будівельним матеріалом у формуванні кам'янистих планет [4], зокрема Землі, Венери і Меркурія [5]. Схоже на те, що Лютеція виникла не в головному поясі астероїдів, де вона зараз, а набагато ближче до Сонця.

"Але як Лютеція вирвалась із внутрішньої зони Сонячної системи та досягля головного поясу астероїдів?" - запитує П'єр Вернацца із ESO, провідний автор статті.

Астрономи підрахували, що менше 2% від небесних тіл, котрі були в регіоні утворення Землі, опинилися в головному поясі астероїдів. Більшість об’єктів внутрішніх зон Сонячної системи зникли через кілька мільйонів років, бо ввійшли до складу молодих планет, котрі тоді формувалися. Однак деякі з найбільших, діаметром близько 100 кілометрів та більше, були викинуті на безпечніші орбіти далі від Сонця.

Лютеція, котра має близько 100 кілометрів у поперечнику, можливо були викинута із внутрішньої частини молодої Сонячної системи, якщо вона пройшла близько до однієї із скелястих планет, через що її орбіта істотно змінилася [6]. Зустріч із молодим Юпітером під час його міграції до поточної орбіти, також могла призвести до величезних змін орбіти Лютеції [7].

"Ми вважаємо, що таке вигнання повинно було статися із Лютецією, через що вона стала зайдою в головному поясі астероїдів, де й перебуває протягом чотирьох мільярдів років", продовжує П'єр Вернацца.

Ранні дослідження її кольору та властивостей поверхні показали, що Лютеція є дуже незвичайним і дуже таємничим членом головного поясу астероїдів. Попередні дослідження показали, що подібні астероїди дуже рідкісними і становлять менше 1% населення астероїдів головного поясу. Нові дані пояснюють, чому Лютеція відрізняється від інших астероїдів: вона є дуже рідкісним спадкоємцем початкових матеріалів, які лягли в основу скелястих планет.

"Лютеція ймовірно є найбільшим та одним з дуже небагатьох залишків такого матеріалу в основному поясі астероїдів. З цієї причини, астероїди подібні до Лютеції є ідеальними цілями для майбутніх місій, в котрих є повернення із зразками. Тоді б ми могли детально вивчити походження скелястих планет, включаючи нашу Землю", укладає П'єр Вернацца.

Примітки

[1] Електромагнітний спектр представляє собою повний спектр довжин хвиль, тобто покривається різними видами електромагнітного випромінювання. Видиме світло є найбільш знайомим різновидом випромінювання, але є іще багато інших. Багато з цих видів випромінювання використовуються в повсякденному житті,  як радіохвилі, мікрохвилі, інфрачервоне і ультрафіолетове випромінювання та рентгенівські промені.

[2] Космічний апарат Розетта на своєму шляху до комети 67P/Чурюмов-Герасименко пролетів повз Лютецію 10 липня 2010 р.

[3] Через камеру OSIRIS "Розетти" були отримані дані в ультрафіолетовому світлі, NTT (ESO) надав дані у видимому світлі, а інфрачервоний телескоп NASA на Гаваях та Космічний Телескоп Спітцер надали дані в ближній інфрачервоній та середній інфрачервоній області.

[4] Енстатичні хондрити (Е-хондрити) є унікальним класом метеоритів, які складають лише близько 2% від всіх знайдених на поверхні Землі. Незвичайні мінералогія та хімія Е-хондритів узгоджуються із їх утворенням порівняно близько до Сонця. Це підтверджено ізотопним аналізом (перевірено для кисню, азоту, рутенію, хрому і титану): E-хондрити є винятковою групою хондритів, які мають той же ізотопний склад, як Земля та Місяць. Це наводить на думку, що Земля утворилася із матеріалів типу енстатичних хондритів, а також те, що Е-хондрити сформовалися приблизно на тій же відстані від Сонця, що і Земля.

Крім того, було недавно показано, що утворення небесних тіл із енстатичних хондритів може пояснити незвичайний та незрозумілий раніше склад Меркурія. Це свідчить про те, що Меркурій як і Земля в значній мірі зріс із матеріалів типу енстатичних хондритів.

[5] Хоча всі вони утворилися з подібної матерії, залишається загадкою, чому три внутрішні планети так сильно відрізняються.

[6] Цей процес дуже схожий на метод гравітаційного маневрування, котрий використовують для зміни напряму та швидкості космічних зондів, організувавши їх політ близько до планети.

[7] Деякі астрономи вважають, що газовий гігант можливо був ближче до Сонця на початку існування Сонячної системи, перш ніж перейти в зовнішні зони на його поточну орбіту. Це викликало збурення орбіт інших об'єктів внутрішньої частини Сонячної системи через величезне гравітаційне тяжіння Юпітера.

Детальніше

Результати дослідження представлені у статті “Asteroid (21) Lutetia as a remnant of Earth’s precursor planetesimals”, що з'явиться в журналі Icarus.

Науково-дослідна група у складі P. Vernazza (Laboratoire d’Astrophysique de Marseille (LAM), France; European Southern Observatory, Germany), P. Lamy (LAM, France), O. Groussin (LAM, France), T. Hiroi (Department of Geological Sciences, Brown University, USA), L. Jorda(LAM, France), P.L. King (Institute for Meteoritics, University of New Mexico, USA), M.R.M. Izawa (Department of Earth Sciences, University of Western Ontario, Canada), F. Marchis (Carl Sagan Center at the SETI Institute, USA; IMCCE, Observatoire de Paris (OBSPM), France), M. Birlan (IMCCE, OBSPM, France), R. Brunetto (Institut d'Astrophysique Spatiale, CNRS, France).

ESO, Європейська Південна Обсерваторія - це передова міжурядова астрономічна організація в Європі та найбільш продуктивна астрономічна обсерваторія світу. Її підтримує 15 країн: Австрія, Бельгія, Бразилія, Чеська Республіка, Данія, Франція, Фінляндія, Німеччина, Італія, Нідерланди, Португалія, Іспанія, Швеція, Швейцарія та Сполучене Королівство. ESO здійснює ініціативну програму, зосереджену на проектуванні, будівництві та експлуатації потужних наземних спостережних об'єктів, що дозволяє астрономам робити важливі наукові відкриття. ESO також відіграє провідну роль у сприянні та організації співробітництва в астрономічних дослідженнях. ESO працює на трьох унікальних, світового класу обсерваторіях в Чилі: Ла Сілла, Паранал і Чахнантор. На горі Паранал, в ESO працює Дуже Великий Телескоп - найбільш передова в світі астрономічна обсерваторія видимого діапазону та VISTA - найбільший оглядовий телескоп в світі. ESO є європейським партнером просунутого астрономічного радіотелескопу ALMA, найбільшого існуючого астрономічного проекту.

В даний час, ESO планує 40 метрового класу Європейський Надзвичайно Великий Телескоп E-ELT (оптичний та ближній ІЧ діапазони), який стане "найбільшим в світі оком в небо".

Посилання

Контакти

Oleg Maliy
NGO Zaporozhye Astronomical Club Altair
Zaporozhye, Ukraine
Телефон: +380 67 1371070
Email: astroclubzp@gmail.com

Pierre Vernazza
ESO, Astronomer
Garching bei München,, Germany
Email: pvernazz@eso.org

Philippe Lamy
Laboratoire d'Astrophysique de Marseille, Directeur de Recherche
Marseille, France
Телефон: +33 49 105 5932
Email: philippe.lamy@oamp.fr

Richard Hook
ESO, La Silla, Paranal, E-ELT & Survey Telescopes Press Officer
Garching bei München, Germany
Телефон: +49 89 3200 6655
Стільниковий: +49 151 1537 3591
Email: rhook@eso.org

Переклад прес-релізу ESO eso1144.
Bookmark and Share

Про реліз

Реліз №:eso1144uk
Назва:Asteroid (21) Lutetia
Тип:• Solar System : Interplanetary Body : Asteroid
Facility:New Technology Telescope
Science data:2011Icar..216..650V

Зображення

An image of the strange asteroid Lutetia from the ESA Rosetta probe
An image of the strange asteroid Lutetia from the ESA Rosetta probe
тільки на англійській
Artist's impression of the asteroid Lutetia making a close approach to a planet in the early Solar System
Artist's impression of the asteroid Lutetia making a close approach to a planet in the early Solar System
тільки на англійській
Artist's impression of the development of the Solar System
Artist's impression of the development of the Solar System
тільки на англійській

Відео

The unusual history of the asteroid Lutetia
The unusual history of the asteroid Lutetia
тільки на англійській

Також дивіться наші