eso1142uk — Науковий реліз

Виберіть мову:

Далека Еріда є близнюком Плутона

розмір карликової планети точно виміряний через покриття слабкої зірки

26 жовтня 2011 р.

Астрономи точно виміряли діаметр далекої карликової планети Еріда, вперше впіймавши її під час проходження перед слабкою зіркою. Ця подія була відмічена в кінці 2010 року телескопами в Чилі, в тому числі бельгійським телескопом TRAPPIST в обсерваторії Ла Сілла (ESO). Спостереження показують, що Еріда за розміром є майже ідеальним двійником Плутона. Виявилося, що Еріда має дуже відбивну поверхню, наче вона рівномірно покрита тонким шаром льоду. Ймовірно, що це замерзла атмосфера. Результати будуть опубліковані у номері журналу Nature за 27 жовтня 2011.

У листопаді 2010 року далека карликова планета Еріда пройшла перед однією із слабких зірок, тобто мало місце явище під назвою "покриття". Ці випадки дуже рідкісні і їх важко спостерігати, бо карликова планета знаходиться дуже далеко і надто мала. Наступне таке явище за участю Еріди не відбудеться до 2013 року. Покриття забезпечують найбільш точне вимірювання форми і розмірів далекого тіла Сонячної системи і часто є єдиним способом досягти цього.

Зірка-кандидат для покриття була визначена шляхом вивчення фотографій від 2.2 м телескопа MPG/ESO в обсерваторії Ла Сілла (ESO). Спостереження були ретельно сплановані та здійснені науковою групою астрономів з декількох (в основному французькі, бельгійські, іспанські та бразильські) вузів, які використовують, в числі інших, телескоп TRAPPIST [1] (TRAnsiting Planets and PlanetesImals Small Telescope, eso1023), котрий також в Ла Сілла.

"Спостереження покриттів дуже малих тіл Сонячної системи за орбітою Нептуна вимагає великої точності і дуже ретельного планування. Це найкращий спосіб виміряти розмір Еріди, окрім її відвідин", пояснює Бруно Сікарді, провідний автор дослідження.

По всьому світі було 26 спроб спостерігати дане покриття вздовж обчисленого шляху тіні від карликової планети - в тому числі кілька телескопів аматорських обсерваторій. Але тільки в двох місцях, обидва з яких розташовані в Чилі, вдалося безпосередньо спостерігати покриття. Одне із них було в обсерваторії Ла Сілла (ESO), де використали телескоп TRAPPIST, а інше в Сан Педро де Атакама - там використали два телескопи [2]. Всі три телескопи зафіксували різке падіння яскравості далекої зірки, коли Еріда перекрила світло від неї.

Комбіновані спостереження із двох місцин у Чилі показують, що форма Еріди близька до сферичної. Ці вимірювання повинні точно визначити її форму та розмір, оскільки вона не спотворена наявністю великих гір. Гори можуть бути, проте навряд чи вони присутні на такому великому крижаному тілі.

В 2005 році Еріда була визначена в якості великого об'єкта у зовнішній зоні Сонячної системи. Її відкриття стало одним з факторів, які привели до визначення нового класу об'єктів, званих карликовими планетами та перекласифікації Плутона із планети в карликову планету в 2006 році. На разі, Еріда в три рази далі від Сонця, ніж Плутон.

Хоча більш ранні спостереження за допомогою інших методів радили, що Еріда ймовірно на приблизно 25% більша, ніж Плутон (тобто за оцінками, її діаметр 3000 км), нове дослідження доводить, що ці два об'єкти по суті одного і того ж розміру. Знову визначений діаметр Еріди становить 2326 кілометрів із точністю до 12 кілометрів. Це робить її розмір більш точним, ніж у її найближчого колеги Плутона, котрий має діаметр в межах від 2300 до 2400 кілометрів. Діаметр Плутона важче виміряти, так як наявність атмосфери унеможливлює виявити точний край його диску безпосередньо через покриття. Рух Дісномії - супутника Еріди [3] був використаний для оцінки її маси. Було встановлено, що вона на 27% важча ніж Плутон [4]. У поєднанні із її діаметром, це дає середню густину Еріди 2.52 грами на см3 [5].

"Ця густина означає, що Еріда ймовірно є скелястим тілом, покритим порівняно тонкої мантією з льоду", пояснює Emmanuel Jehin, котрий сприяв дослідженню [6].

Поверхня Еріди виявилася надзвичайно відбивною, бо відображає 96% світла, яке падає на неї (видиме альбедо 0,96 [7]). Це навіть яскравіше, ніж свіжий сніг на Землі, що робить Еріду одним із найбільш відбивних об'єктів Сонячної системи поряд із Енцеладом - крижаним місяцем Сатурна. Світла поверхня Еріди швидше за все складається з багатого азотом льоду, змішаним із замерзлим метаном, про що свідчить спектр планети. Поверхня планети покрита тонким і дуже відбивним крижаним шаром, тоншим від одного міліметра.

"Цей шар льоду міг виникнути в результаті конденсації азотної або метанової атмосфери карликової планети, як іній на її поверхні по мірі віддалення від Сонця по видовженій орбіті в більш холодні умови", додає Jehin. Лід потім може перетворитися на газ, по мірі наближення Еріди до її найближчої від Сонця точки орбіти, котра на відстані близько 5.7 мільярда кілометрів.

Нові результати також дозволяють науковцям зробити нові виміри температури поверхні карликової планети. Оцінки показують, що температура оберненої до Сонця поверхні не більша -238 за Цельсієм та іще менша на нічній стороні Еріди.

"Дивно, як багато ми можемо дізнатися про малі та далекі об'єкти, такі як Еріда, спостерігаючи їх проходження перед слабкими зірками із використанням відносно невеликих телескопів. Через п'ять років після визначення нового класу карликових планет, ми нарешті насправді познайомились із одним з його очільників", укладає Бруно Сікарді.

Примітки

[1] TRAPPIST - це один із найновіших телескопів-роботів. Його встановлено в обсерваторії Ла Сілла. Із головним дзеркалом всього 0.6 метрів у діаметрі, він був відкритий у червні 2010 року і в основному спеціалізований для вивчення екзопланет та комет. Телескоп є проектом, фінансованим Бельгійським Фондом Наукових Досліджень (FRS-FNRS) за участю Швейцарського Національного Наукового Фонду, і управляється із Льєжа.

[2] Телескопи Caisey Harlingten та ASH2.

[3] Еріда є грецькою богинею хаосу та чвар. Дисномія є дочкою Еріди та богинею беззаконня.

[4] Маса Еріди 1.66 x 1022 кг, що становить 22% маси Місяця.

[5] Для порівняння, густина Місяця становить 3.3 гр/см3, а води 1.00 гр/см3.

[6] Значення густини показує, що Еріда в основному складається зі скелястих порід (85%) із малим вмістом льоду (15%). Останній мабуть буде шаром приблизно в 100 кілометра товщиною, який оточує велике кам'яне ядро​​. Цей дуже товстий шар із основним вмістом замерзлої води не слід плутати з дуже тонкий шаром замерзлої атмосфери на поверхні Еріди, який робить планету дуже відбивною.

[7] Альбедо об'єкта являє собою частку падаючого світла, що розсіюється назад у космос, а не поглинається. Альбедо 1 відповідає ідеально відбивній білій поверхні, а 0 - повністю поглинаючій чорній. Для порівняння альбедо Місяця становить всього 0.136, як у вугілля.

Детальніше

Результати досліджень опубліковані у номері журналу Nature за 27 жовтня 2011.

Наукова група у складі B. Sicardy (LESIA-Observatoire de Paris (OBSPM), CNRS, Université Pierre et Marie Curie (UPMC), Université Paris-Diderot (Paris 7), Institut Universitaire de France (IUF), France) , J. L. Ortiz (Instituto de Astrofísica de Andalucía (CSIC), Spain), M. Assafin (Observatório do Valongo/UFRJ (OV/UFRJ), Brazil), E. Jehin (Institut d'Astrophysique de I'Université de Liège (IAGL), Belgium), A. Maury (San Pedro de Atacama Celestial Explorations, Chile), E. Lellouch (LESIA, CNRS, UPMC, Paris 7), R. Gil Hutton ( Complejo Astronómico El Leoncito (CASLEO) and San Juan National University, Argentina), F. Braga-Ribas (LESIA, CNRS, UPMC, Paris 7, France, and Observatório Nacional/MCT (ON/MCT), Brazil), F. Colas (OBSPM, IMCCE, UPMC, CNRS, France), D. Hestroffer (OBSPM, IMCCE, UPMC, CNRS, France), J. Lecacheux (LESIA-OBSPM, CNRS, UPMC, Paris 7, IUF, France), F. Roques (LESIA-OBSPM, CNRS, UPMC, Paris 7, IUF, France), P. Santos Sanz (LESIA-OBSPM, CNRS, UPMC, Paris 7, IUF, France), T. Widemann (LESIA-OBSPM, CNRS, UPMC, Paris 7, IUF, France), N. Morales (CSIC, Spain), R. Duffard (CSIC, Spain), A. Thirouin (CSIC, Spain), A. J. Castro-Tirado (CSIC, Spain), M. Jelínek (CSIC, Spain), P. Kubánek (CSIC, Spain), A. Sota (CSIC, Spain), R. Sánchez-Ramírez (CSIC, Spain), A. H. Andrei (OV/UFRJ, ON/MCT, Brazil), J. I. B. Camargo (OV/UFRJ, ON/MCT, Brazil), D. N. da Silva Neto (ON/MCT, Centro Universitário Estadual da Zona Oeste (UEZO), Brazil), A. Ramos Gomes Jr (OV/UFRJ, Brazil), R. Vieira Martins (OV/UFRJ, ON/MCT, Brazil, OBSPM, IMCCE, UPMC, CNRS, France), M. Gillon (IAGL, Belgium), J. Manfroid (IAGL, Belgium), G. P. Tozzi (INAF, Osservatorio Astrofisico di Arcetri, Italy), C. Harlingten (Caisey Harlingten Observatory, UK), S. Saravia (San Pedro de Atacama Celestial Explorations, Chile), R. Behrend (Observatoire de Genève, Switzerland), S. Mottola (DLR – German Aerospace Center, Germany), E. García Melendo (Fundació Privada Observatori Esteve Duran, Institut de Ciències de I'Espai (CSIC-IEEC), Spain), V. Peris ( Observatori Astronòmic, Universitat de València (OAUV), Spain), J. Fabregat (OAUV, Spain), J. M. Madiedo ( Universidad de Huelva, Facultad de Ciencias Experimentales, Spain), L. Cuesta (Centro de Astrobiología (CSIC-INTA), Spain), M. T. Eibe (CSIC-INTA, Spain), A. Ullán (CSIC-INTA, Spain), F. Organero ( Observatorio astronómico de La Hita, Spain), S. Pastor (Observatorio de la Murta, Spain), J. A. de los Reyes (Observatorio de la Murta, Spain), S. Pedraz (Calar Alto Observatory, Centro Astronómico Hispano Alemán, Spain), A. Castro (Sociedad Astronómica Malagueña, Centro Cultural José María Gutiérrez Romero, Spain), I. de la Cueva (Astroimagen, Spain), G. Muler (Observatorio Nazaret, Spain), I. A. Steele (Liverpool JMU, UK), M. Cebrián (Instituto de Astrofísica de Canarias (IAC), Spain), P. Montañés-Rodríguez (IAC, Spain), A. Oscoz (IAC, Spain), D. Weaver (Observatório Astronomico Christus, Colégio Christus, Brazil), C. Jacques (Observatório CEAMIG-REA, Brazil), W. J. B. Corradi (Departamento de Física – Instituto de Ciências Exatas – Universidade Federal de Minas Gerais (ICEx–UFMG), Brazil), F. P. Santos (Departamento de Física, ICEx–UFMG, Brazil), W. Reis (Departamento de Física, ICEx–UFMG, Brazil), A. Milone (Instituto Nacional de Pesquisas Espaciais (INPE-MCT), Brazil), M. Emilio ( Universidade Estadual de Ponta Grossa, O.A. – DEGEO, Brazil), L. Gutiérrez (Instituto de Astronomía, Universidad Nacional Autónoma de México (UNAM), México), R. Vázquez (Instituto de Astronomía, UNAM, México) & H. Hernández-Toledo (Instituto de Astronomía, UNAM, México).

ESO, Європейська Південна Обсерваторія - це передова міжурядова астрономічна організація в Європі та найбільш продуктивна астрономічна обсерваторія світу. Її підтримує 15 країн: Австрія, Бельгія, Бразилія, Чеська Республіка, Данія, Франція, Фінляндія, Німеччина, Італія, Нідерланди, Португалія, Іспанія, Швеція, Швейцарія та Сполучене Королівство. ESO здійснює ініціативну програму, зосереджену на проектуванні, будівництві та експлуатації потужних наземних спостережних об'єктів, що дозволяє астрономам робити важливі наукові відкриття. ESO також відіграє провідну роль у сприянні та організації співробітництва в астрономічних дослідженнях. ESO працює на трьох унікальних, світового класу обсерваторіях в Чилі: Ла Сілла, Паранал і Чахнантор. На горі Паранал, в ESO працює Дуже Великий Телескоп - найбільш передова в світі астрономічна обсерваторія видимого діапазону та VISTA - найбільший оглядовий телескоп в світі. ESO є європейським партнером просунутого астрономічного радіотелескопу ALMA, найбільшого існуючого астрономічного проекту.

В даний час, ESO планує 40 метрового класу Європейський Надзвичайно Великий Телескоп E-ELT (оптичний та ближній ІЧ діапазони), який стане "найбільшим в світі оком в небо".

Посилання

Контакти

Oleg Maliy
NGO Zaporozhye Astronomical Club Altair
Zaporozhye, Ukraine
Телефон: +380 67 1371070
Email: astroclubzp@gmail.com

Bruno Sicardy
LESIA-Observatoire de Paris, CNRS, Université Pierre et Marie Curie
Paris, France
Телефон: +33 (0)1 45 07 71 15
Стільниковий: +33 (0)6 19 41 26 15
Email: bruno.sicardy@obspm.fr

Emmanuel Jehin
Institut d'Astrophysique de I'Université de Liège,
Liège, Belgium
Телефон: +32 (0)4 3669726
Email: ejehin@ulg.ac.be

Richard Hook
ESO, La Silla, Paranal, E-ELT & Survey Telescopes Press Officer
Garching bei München, Germany
Телефон: +49 89 3200 6655
Стільниковий: +49 151 1537 3591
Email: rhook@eso.org

Переклад прес-релізу ESO eso1142.
Bookmark and Share

Про реліз

Реліз №:eso1142uk
Назва:(136199) Eris
Тип:• Solar System : Interplanetary Body : Dwarf planet
Facility:TRAnsiting Planets and PlanetesImals Small Telescope
Science data:2011Natur.478..493S

Зображення

Artist’s impression of the dwarf planet Eris
Artist’s impression of the dwarf planet Eris
тільки на англійській
The occultation of the dwarf planet Eris in November 2010
The occultation of the dwarf planet Eris in November 2010
тільки на англійській
Artist’s impression of the dwarf planet Eris and its moon Dysnomia
Artist’s impression of the dwarf planet Eris and its moon Dysnomia
тільки на англійській
Path of the shadow of the dwarf planet Eris during the occultation of November 2010 (artist's impression)
Path of the shadow of the dwarf planet Eris during the occultation of November 2010 (artist's impression)
тільки на англійській
Artist’s impression of the dwarf planet Eris
Artist’s impression of the dwarf planet Eris
тільки на англійській

Відео

ESOcast 38: Faraway Eris is Pluto’s twin
ESOcast 38: Faraway Eris is Pluto’s twin
тільки на англійській
Path of the shadow of the dwarf planet Eris during the occultation of November 2010
Path of the shadow of the dwarf planet Eris during the occultation of November 2010
тільки на англійській
Artist’s animation showing the dwarf planet Eris and its moon Dysnomia
Artist’s animation showing the dwarf planet Eris and its moon Dysnomia
тільки на англійській
Path of the shadow of the dwarf planet Eris during the occultation of November 2010
Path of the shadow of the dwarf planet Eris during the occultation of November 2010
тільки на англійській
Animation of the principle of the occultation
Animation of the principle of the occultation
тільки на англійській
The occultation of the dwarf planet Eris in November 2010
The occultation of the dwarf planet Eris in November 2010
тільки на англійській

Також дивіться наші